Основи розкладів. Об’єктивні і суб’єктивні питання

Всюди багато говорять про те, як важливо правильно формулювати питання для того, щоб добре прочитати розклад Таро.

Менш очевидна задача – вибрати такий набір і баланс питань, щоб, отримавши відповідь на них, клієнт пішов додому з корисною інормацією. Кожен клієнт хоче отримати корисну інформацію, але, не будучи пракиком допомагаючої професії, він не завжди вміє правильно спитати. Допомогти клієнту визначити набір питань, які дадуть корисну інформацію – це наше завдання.

І часто створюють заплутаність в консультації об’єктивні і суб’єктивні питання.

Що це взагалі таке?

Це не питання про те, що клієнта стосується, чи про те, що ні. Зазвичай, коли до нас звертається клієнт, то у нього питання лише про його життя. Навряд чи хтось прийде дізнатися, коли закінчиться війна, чи які результати принесе глобальне потепління. Якби мені потрапив такий клієнт, я б уважно розпитала, чому він це питає – бо за цими питаннями завжди ховається власний інтерес. “Чи надовго війна? (і невиражене “чи є сенс зараз шукати будь-яку роботу чи пересидіти?)”. Я в такому разі визначаю реальну потребу і ми працюємо з нею. Адже війна може бути наскільки завгодно, а нас зараз цікавить, що робити конкретно цій людині в її ситуації.

За глобальними прогнозами заради розваги люди зазвичай ідуть безкоштовно дивитися Ютьюб.

Об’єктивні питання – це питання про реальну, дійсну ситуацію, яка склалася, складається, чи буде складатися у житті людини. Наприклад, “Яка вірогідність змінити роботу?”, “Чому це колись сталося?”, “Що відбувається у стосунках?. Це питання про зовнішню реальність.

Суб’єктивні питання – це питання про думки, емоції, сприйняття реальних обставин людиною. “Що він про мене думає?”, “Чому я не подобаюся колегам?”. Це питання про внутрішню реальність.

Навіщо нам взагалі визначати, об’єктивне це чи суб’єктивне питання?

Це ключовий момент навіть не в тому, щоб правильно прочитати розклад, а в тому, щоб чітко розставити акценти в першу чергу для клієнта.

Типовою ситуацією є така: клієнтка питає “як він до мене ставиться?” і робить висновки про перспективи стосунків виходячи з відповіді на це питання.

Наприклад, вона чує про те, що у партнера до неї пристрасть, дуже цьому радіє і сподівається на розвиток стосунків. А партнер пропадає. “Чому?”, – думає клієнтка, – “Він же мене хоче?”. А справа в тому, що він її у себе в голові може хотіти, не хотіти, думати що хоче, а реально його дії можуть не завжди співпадати з тим, що в нього в голові.

Реальні події відбуватимуться з об’єктивних обставин. Хоче, але одружений і вірний. Хоче, але через два тижні назавжди переїжджає, і вирішив не давати початку таким стосункам. Хоче, але через певні психологічні особливості саме через це буде триматися подалі. І ще купа варіантів.

Для того, щоб подивитися, що реально є чи буде стосовно ситуації, нам і питання треба формулювати по-іншому, в залежності від того, що нам важливо. Ми можемо спитати “які перспективи?” – і розклад нам покаже найбільш вірогідний варіант розвитку подій. Чи “що відбувається” – і ми побачимо, що насправді є.

Часто вже це пояснення різниці допомагає клієнтам по-іншому дивитися на ситуацію і розуміти, що не завжди чиясь внутрішня реальність буде співпадати із зовнішньою.

Саме через це я, наприклад, не люблю славнозвісний розклад “вокзал для двох”. Тому що він, окрім тарганів двох людей один до одного, взагалі більше майже нічого не показує.

Як зрозуміти, об’єктивне питання чи суб’єктивне?

Важливо розуміти мету запитання і яку саме відповідь ми почуємо.

Деякі розклади очевидно суб’єктивні. Наприклад, “Як до мене ставиться Вася/начальник/колектив/мама”.

Деякі – очевидно об’єктивні. Наприклад, “Яка вірогідність того, що поїздка відбудеться”.

По деяких – не зрозуміло, якщо не знати контексту, адже коли ми питаємо “Чому він перестав телефонувати”, ми можемо мати на увазі і “які такі таргани пожерли йому мізки”, і “що у нього об’єктивно сталося, що він не дзвонить”. Для мене це завжди варіант 1, тому що другий – це вже відвертий запит на те, щоб без дозволу влізти картами в життя третьої особи.

З іншого боку, питання “Чому в мене не складається особисте життя” для мене об’єктивне, адже я на консультації ніколи не вважаю, що якісь особливості характеру клієнта не дають йому побудувати особисте життя. Кожній тварі по парі, як то кажуть, і питання в тому, щоб знайти свою пару. А от знайти її буває нелегко по об’єктивним причинам – демографічна криза, робота з дому 24/7, відраза до ідеї шукати партнера в інтернеті, список вимог (часто реалістичних, але повертаємося до демографічної кризи).

Отже, все, що має на мені відобразити лише внутрішнє сприйняття реальності конкретною людиною – це суб’єктивні питання.

Все, що має на меті зчитати інформацію про дійний стан речей – минулих, теперішніх і майбутніх – це об’єктивні питання.

Потрібно чітко знати цю різницю, щоб подати інформацію правильно. І пояснити її клієнтові. Питання “як він до мене ставиться” матимуть право на життя, проте ми будемо розуміти якість цієї інформації.

Правильно будуємо розклад чи консультацію

На мою думку, протягом консультації мають переважати об’єктивні питання. Якщо це стосунки – то які вони є і як їх гармонізувати. Якщо робота – то які перспективи на поточному чи новому місці, і так далі, залежно від цілей.

Але, звісно, питання “як він ставиться”, “чому він так думає”, і тому подібні теж треба ставити. Вони не лише задовольняють цікавість клієнта. Вони дозволяють наочно показати йому, що в іншої людини всередині – цілий світ, перепелетений із реальності та ілюзій, думок і почуттів. І що цей світ відрізняється від світу клієнта.

Ми не тішимо клієнта ілюзією, що можна щось зробити, щоб змінити цей чужий внутрішній світ – бо зазвичай не можемо. Але іноді вказати, що “це для твого партнера так” – дуже корисно.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.